Рефлюкс. Що це і чому?

- це зворотній рух вмісту дванадцятипалої кишки у шлунок або вмісту шлунка у просвіт стравоходу.

Є рефлюкси іншої локалізації - між дванадцятипалою кишкою і жовчевими протоками печінки, в урології розглядають рефлюкс між сечоводом і мискою нирки і т'д' - загалом, там, де присутні сфінктери, завжди можуть з'явитись розлади синхронізації і аномальний рух.

Гастроезофагальний рефлюкс - це переміщення вмісту шлунка в просвіт стравоходу, глотку і ротову порожнину. Ми відчуваємо кислий або солоний присмак в роті, відчуття першіння в горлі, палання за грудиною по ходу стравоходу - печію. Якщо це часто і давно, трапляється натще або вночі, бісить і виснажує, то лікар при першій зустрічі називає це гастроезофагальна рефлюксна хвороба.

Небезпека гастроезофагального рефлюксу полягає в хімічному обпіканні соляною кислотою і пепсином (сильним протеолітичним ферментом шлунка) ніжного і не пристосованого до хімічних атак епітелію стравоходу.

Тривалий опік призводить до ерозування, рубцювання та проліферативних змін клітин епітелія стравоходу на такі, що нагадують клітини шлунка або кишечника. В перспективі такі зміни (метаплазія) можуть прогресувати, клітини ще більше спотворюються, і це вже називається дисплазія і потребує спостереження і лікування із залученням ендоскопіста і онколога.

Існує також дуоденогастральний рефлюкс - коли рефлюктат більш лужний через вміст жовчі, але не менш агресивний і додатково може містити травні ферменти підшлункової залози.

Такий рефлюкс виникає через підсилення гідростатичного тиску в просвіті дванадцятипалої кишки найчастіше внаслідок набряку слизової. Вміст кишки пересувається туди, де більший простір - у шлунок. Трапляється, що у нашій жовчі переважають літохолева та таурохолева жовчні кислоти, вони нерозчинні у воді, погано змішуються з хімусом якщо ми обмежуємо у харчуванні жир, тож сповільнюють моторику дванадцятипалої кишки - вміст її просувається важко і довго.

Наслідок - посилення тиску в просвіті кишки, рефлюкс.

Ще одна причина - коли їжа зі шлунка проходить в дванадцятипалу кишку, а жовчі в просвіті немає, вона виливається з жовчевого міхура пізніше, коли вже непотрібна. Змішатись з хімусом і просуватись вперед така запізніла жовч не може, і їй простіше пройти в шлунок і навіть у стравохід.

Серед пацієнтів прийнято звинувачувати жовчевий міхур, та насправді він лише жертва. Жовчевий міхур прагне вільно виділити свій секрет у просвіт кишки, де він змішається з секретом підшлункової залози, і разом вони з'єднаються з хімусом і приймуть участь у травленні. Проте все це відбувається важко, особливо, якщо в дванадцятипалій кишці існує перешкода у вигляді запалення, набряку слизової, наприклад, внаслідок проживання глистів, хелікобактерної інфекції або надмірного бактеріального росту. Отже, осад у жовчевому міхурі, дисфункція сфінктерів, холестероз міхура і навіть жовчокам'яна хвороба - часто це наслідки розладів з боку дванадцятипалої кишки.

Коли співіснують два види рефлюксу - ми відчуваємо і гіркий і кислий присмак в роті, часто є інтенсивна відрижка повітрям або їжою, тиск або відчуття печіння за грудиною, біль. Повний кавардак.

У цих станів є безліч причин, які призводять до дисфункції і анатомічної зміни сфінктерів, змін складу слизу, шлункового соку і жовчі.

Якщо уніфікувати підходи, то важливо проаналізувати кілька факторів.

- Найперше - є чи немає helicоbacter pylori, ця інфекція має найрізноманітніші патологічні впливи і це зумовлює навіть несподівані скарги.

- Інервація нижнього стравохідного сфінктера і ніжок діафрагми здійснюється нервовими закінченнями гілок грудного сегменту спинного мозку, тому порушення постави і хвороби хребта мають значення при формуванні кили стравохідного отвору діафрагми, і рефлюкс - одна зі скарг при цій патології.

- Особливості харчування пацієнта/пацієнтки.

- Характер фізичних навантажень.

- Прийом медикаментів або біологічних добавок.

- Варто розглянути супутні патології - надлишкова вага, цукровий діабет 2-го типу, гіпотиреоз, в останню чергу - тривожні розлади.

Чи є небезпека при рефлюксі - так, є, і найстрашніша - це невідомість.

В більшості випадків є рішення і допомога, можна вилікуватись або навчитись контролювати цей стан.

Лікар може порадити:

- Огляд, консультацію.

- Починати прийом їжі з білкового компоненту страви - м'яса, яєць з рідким жовтком або риби, супроводжуючи свіжими листовими салатами або печеними волокнистими овочами, квашеними або сирими овочами, в кінці прийому їжі - декілька ложок гарніру з гречки, нешліфованого рису або картоплі шматочками.

- Зменшити вживання солі, уникати простих вуглеводів - солодощів, білого хліба, макаронів, манки, білого рису, солодких фруктів, солодкого чаю і компотів.

- Безпосередньо після прийому їжі не пити взагалі або приймати не більше 100 мл несолодкої рідини (тобто не збільшувати об'єм вмісту шлунка!), випити свій чай через годину після прийому їжі.

- Не нахилятись після прийомів їжі. Йогу і вправи на городі варто виконувати голодними.

- Працювати над нормалізацією ваги, адже горизонтальне розташування шлунка при надлишковій вазі сприяє гастроезофагальному рефлюксу.

- Пам'ятати про поставу.

- Висока подушка? Ефективність не доведено, проте положення на лівому боці істотно допомагає при рефлюксі, що виникає вночі.

- Відмітити для себе відчуття після молочних продуктів, спробувати безлактозні варіанти, якщо дискомфорт.

P.S: відчуття печіння язика - це не ознака рефлюксу, а радше наслідок глибокого дефіциту вітамінів групи В та аутоімунного гастриту, тому не варто зволікати з візитом до лікаря.

Корисно вести харчовий щоденник, де відмітки про здуття, біль, відрижку, печію тощо будуть поряд з умовами виникнення скарг, переліком страв та об'ємом порцій.

Ілюстрація: Тумик Олександра