Ми і цукровий діабет 2 типу

Коли Галина Анатоліївна Анохіна вчить лікарів дієтології, то радить не обмежувати людину в продуктах, а, навпаки, говорити і писати про те, що саме їй можна їсти. Це щоб у пацієнтів не було розпачливих запитань 'що ж тоді їсти?!', а також відчуття, що порушується їхнє право на вибір.

Одна з хвороб надмірного харчування і невірного вибору продуктів ласунами і солодкоїжками - це цукровий діабет 2-го типу. Тут харчування - наріжний камінь хвороби. Щоб не казали пацієнти - нічого не їм, багато рухаюсь, - та якщо вже рівень глікованого гемоглобіну високий, того 'мінімуму' вуглеводів, що вони їдять, вистачає для склеювання найдрібніших капілярів. А вони ж мають провести оксигеновану кров з глюкозою до клітин, до інсулінових рецепторів...

Коли я раджу не вечеряти фруктами або вінегретом і бачу здивовані очі пацієнта, то усвідомлюю, що це відкриття не змінить його життя. Адже вінегрет вже може бути готовий і чекає у холодильнику, сім'я пацієнта забуде спитати увечері, що там казала тобі лікарка, бабуся принесе пухнасті пиріжки, і скоро Різдво - треба пекти печива і купувати мандаринки і цукерки.

Людина - слабка істота, надійно скована традиціями і друзями по пиву. Часто ми більше хочемо їсти, ніж жити, і життя без смачної їжі (і алкоголю!) для нас прісне. Поки не станеться інфаркт. Або інсульт. Або гангрена стопи. Тоді ми вже не проти вийти з тіні милозвучного поняття 'діабет'.

Перемагають діабет 2-го типу лише вибрані. Одиниці. Хто кидає виклик самим собі і оточенню, хто рішуче встає з дивану, хто не лінується пітніти і йти у душ хоч і тричі на добу.

І, так, той хто роздає пиріжки своїм братам і сестрам по спортзалу або голодним, а не залишає вдома, дітям, що лежать у ліжках із смартфонами.

А також той, хто прочитавши увечері допис Євгена Клопотенка, не біжить на кухню готувати, а спокійно повертається до планування ранкового фітнесу або уроку з будь-якої науки.

І той, хто лягає спати вчасно.

Хто вдячний дружині, коли та не купує і не дає купувати варену ковбасу, пиво і макарони.

...Єдину книгу Коельйо люблю - 'Вероніка бажає померти', та знаю, що є книга про кохання '11 хвилин'. Закрила її на перших сторінках. Але запам'ятати легко: якщо кохання - це рух 11 хвилин, то теж підходить, ще й додаються енерготрати на емоції.

Перед вибором фізичного навантаження я б порадила зробити тести: ліпідограма, гомоцистеїн, Д3, ТТГ, час згортання і глікований гемоглобін.

З відхиленнями від норми - до лікаря, завжди можна підкорегувати показники, щоб фізичні навантаження були безпечними.

Тест на глікований гемоглобін - це для того, щоб через 4 місяці оцінити результат і зрозуміти, хто молодець.

Приймати цукорзнижуючі препарати точно не треба!

Адже наша мета - видужувати назавжди!

p.s.: ентузіазмом, громадянською позицією і кухнею Євгена Клопотенка насправді захоплююсь. Знаю його послідовників серед дітей і дорослих і мрію, щоб всі шкільні кухні нарешті припинили серделити і макаронити і впустили в свої їдальні яскраві здорові страви.

Так в Україні через декілька років буде істотно менше діабетиків.